Історична довідка про День Соборності України
Український історичний календар 22 січня містить дві знаменні події: проголошення 1918 року IV Універсалом Української Центральної Ради незалежності Української Народної Республіки та рівно за рік – Універсалом Директорії Української Народної Республіки – об’єднання УНР і ЗУНР в одну суверенну державу. Ці події є одними із найважливіших в історії Української революції 1917 – 1921 років і загалом історії України XX століття.
IV Універсал Української Центральної Ради став логічним завершенням складного розвитку українського визвольного руху доби революції, що розпочався в березні 1917-го й упродовж одного року пройшов еволюцію від культурницьких вимог, ідей політичної автономії та федерації до усвідомлення необхідності власної незалежної держави. Водночас, на проголошення незалежності лідерами Української Центральної Ради значний вплив справили зовнішні обставини – відбиття збройної агресії більшовицької Росії, а також переговори в Брест-Литовську про мирний договір УНР з країнами Четвертного союзу.
“Раз армії нема, а треба боронити Україну, то єдиний вихід – проголошення незалежності України, що дасть можливість стати твердо на міжнародній арені і приступити до організації нової фізичної сили”, – відзначав під час засідання українського уряду 26 грудня 1918 року “соціаліст-революціонер” Микита Шаповал.
Текст IV Універсалу датований 9 (22) січня 1918 року. Ухвалили його пізно вночі 11 (24) січня 1918 року на засіданні Малої Ради. Документ містив чотири головні напрями: проголошення самостійності Української Народної Республіки; доручення Раді Народних Міністрів укласти мир з Центральними державами; оповіщення оборонної війни з більшовицькою Росією; декларування основ внутрішнього соціально-економічного будівництва й окреслення заходів для припинення війни з Центральними державами.
Проголошенню IV Універсалу передував виступ голови Української Центральної Ради Михайла Грушевського: “Високі збори!.. Народ наш прагне миру. І Українська Центральна Рада доложила всіх зусиль, щоб дати мир негайно. Але петроградське правительство, Совіт народніх комісарів, оголошує нову “священну війну”, а з другого боку, це правительство насилає своє військо, червоногвардійців та більшовиків на Україну і веде з нами братовбивчу війну. Щоб дати нашому правительству змогу довести справу миру до кінця і захистити від усяких замахів нашу країну, Українська Центральна Рада постановила не відкладати до Установчих зборів ті справи і в цій цілі Українська Рада вже з 9 січня відбувала перманентне, безперервне засідання аж до цього часу і постановила важну річ – видати оцей Універсал”.
Голосували за епохальний для України документ поіменно. Із 49 членів Ради, що брали участь у ньому, “за” було 39, “проти” – 4, “утрималось” – 6 осіб.
Уперше в XX столітті Україна проголошувалася незалежною суверенною державою.
Революційні події на Наддніпрянській Україні, проголошення української державності сприяли піднесенню національного руху в підавстрійській Галичині. В умовах розпаду Австро-Угорщини тамтешні українці отримали можливість реалізувати своє право на самовизначення. 1 листопада 1918 року проголошено Західно-Українську Народну Республіку. Її лідери ініціювали переговори про об’єднання Наддніпрянської України з Наддністрянською. На зустріч із гетьманом Павлом Скоропадським у Київ вирушила галицька делегація (до складу якої входили Осип Назарук і Володимир Шухевич). Гетьман обіцяв оперативно відреагувати на прохання галичан: надати ЗУНР зброю, продовольчу і фінансову допомогу, спрямувати в Галичину загін Січових стрільців Євгена Коновальця, який мав допомогти галичанам у боротьбі з поляками. Утім, в цей час владу в Україні перебрала на себе Директорія і переговори про об’єднання продовжилися в же з її представниками.
Їх наслідком стало підписання 1 грудня 1918 року у Фастові “передвступного” договору між УНР і ЗУНР про злуку обох республік в одну велику державу. А вже 3 січня 1919 року Українська національна рада ЗУНР у Станіславові (нині – Івано-Франківськ) ратифікувала цей договір і прийняла ухвалу про наступне об’єднання двох частин України в одну державу. Для продовження переговорів з урядом УНР сформували делегацію у складі 65 осіб, яку очолював Лев Бачинський.
22 січня 1919 року на Софійському майдані в Києві в урочистій атмосфері відбулося проголошення Акта злуки УНР та ЗУНР в єдину незалежну державу. У зачитаному на зборах “Універсалі соборності”, зокрема, відзначалося: “Однині воєдино зливаються століттями одірвані одна від одної частини єдиної України – Західноукраїнська Народна Республіка (Галичина, Буковина, Угорська Русь) і Наддніпрянська Велика Україна. Здійснились віковічні мрії, якими жили і за які умирали кращі сини України. Однині є єдина незалежна Українська Народна Республіка”. Наступного дня Акт злуки майже одностайно був ратифікований Трудовим конгресом України.
За законом “Про форму влади на Україні” від 28 січня 1919 року голова Української національної ради ЗУНР Євген Петрушевич мав увійти до складу Директорії УНР. ЗУНР отримала нову назву Західна область Української Народної Республіки (далі – ЗОУНР). Їй гарантувалася територіальна автономія. Гербом ЗОУНР став тризуб замість лева. Державного секретаря закордонних справ ЗОУНР Лонгина Цегельського призначили першим заступником міністра закордонних справ УНР. Остаточно врегулювати всі питання, пов’язані зі створенням єдиної української держави, повинні були спільні Установчі збори. Утім, завершити цей процес завадила окупація українських земель.
Акт злуки 22 січня 1919 року увінчав соборницькі прагнення українців обох частин України – Наддніпрянщини та Наддністрянщини – щонайменше з середини XIX століття.
Після проголошення об’єднання УНР і ЗУНР 22 січня 1919 року питання єдності української нації в українській політичній думці вже ніколи не ставилося під сумнів.
Упродовж багатьох десятиліть Акт злуки 22 січня 1919 року залишався символом віри, ідейним імперативом боротьби за незалежну, соборну державу.
Перелік документів до виставки “З історії українського державотворення (до Дня Соборності України)” [1]
-
[2]
- Перепустка Петра Стебницького, одного з лідерів української громади в Петрограді. 01 січня 1916 року
-
[3]
- Відозва Української Центральної Ради «До Українського Народу». 22 березня 1917 року
-
[4]
- Переклад гімну України, опублікований у газеті «The New York Times». 14 червня 1917 року
-
[5]
- Листівка «І Універсал Української Центральної Ради» про проголошення автономії України. 23 червня 1917 року
-
[6]
- Другий Універсал Української Центральної Ради, в якому визначається роль Генерального Секретаріату в управлінні державою. 03 липня 1917 року
-
[7]
- Свідоцтво Генерального секретаря військових справ Симона Петлюри. 05 липня 1917 року
-
[8]
- Відозва членів Генерального секретаріату «Народе український» із закликами до населення здати хліб для армії. 09 липня 1917 року
-
[9]
- Відозва Генерального Секретаріату Української Центральної Ради «До громадянства України». 26 липня 1917 року
-
[10]
- Список кандидатів на виборах до Установчих зборів від Єврейської соціал-демократичної партії (Поалей-Ціон). 09 вересня 1917 року
-
[11]
- Список Української соціал-демократичної партії на виборах до Установчих зборів. 10 вересня 1917 року
-
[12]
- Листівка «ІІІ Універсал Української Центральної Ради» про проголошення Української Народної Республіки. 20 листопада 1917 року
-
[13]
- Пропозиції щодо постанови Генерального Секретаріату відносно створення Генерального секретарства міжнародних справ. 22 грудня 1917 року
-
[14]
- Офіційна нота протесту Генерального секретаріату УНР до Ради Народних Комісарів росії. 29 грудня 1917 року
-
[15]
- Відозва Української партії соціалістів-революціонерів «Товариші українці козаки та солдати фронту!» у зв҆язку з більшовицькою агресією. 31 грудня 1917 року
-
[16]
- Закон Української Центральної Ради про утворення Українського народного війська (народної міліції). 03 січня 1918 року
-
[17]
- Оповіщення «Правительства Української Народної Республіки». 12 січня 1918 року
-
[18]
- Листівка «ІV Універсал Української Центральної Ради» про проголошення незалежності Української Народної Республіки. 22 січня 1918 року
-
[19]
- Листівка «Універсал Української Центральної Ради». Ухвалення Акта Злуки. 24 січня 1918 року
-
[20]
- Відозва «Від Центральної Ради» із закликом до народних (земських) управ розпочати працю на звільнених від більшовиків територіях. 27 січня 1918 року
-
[21]
- Накази Народному Міністерству шляхів УНР про обов’язкове вивчення службовцями державної мови та зайняття посад виключно громадянами УНР. Квітень 1918 року
-
[22]
- Грамота до всього Українського народу, якою Павло Скоропадський проголошувався гетьманом всієї України. 29 квітня 1918 року
-
[23]
- Грамота до всього Українського народу та закони про тимчасовий державний устрій Української Держави. 29 квітня 1918 року
-
[24]
- Протокол засідання Ради Міністрів Української держави, на якому, зокрема, було виголошено підтримку заяви гетьмана Павла Скоропадського про необхідність приєднання Криму до України. 08 травня 1918 року
-
[25]
- Програма урочистого відкриття Київського державного українського університету. 06 жовтня 1918 року
-
[26]
- Тимчасовий Основний Закон про державну самостійність українських земель колишньої Австро-Угорської монархії, яким проголошувалася Західно-Українська Народна Республіка. 13 листопада 1918 року
-
[27]
- Постанова Ради Міністрів Української Держави про зняття з себе повноважень і передачу влади Директорії. 14 грудня 1918 року
-
[28]
- Витяг із протоколу. Журнал об’єднаного засідання Директорії, міністрів, керуючих міністерствами та комісарів міністерств, на якому було прийнято Декларацію Директорії УНР та затверджено персональний склад Ради Народних Міністрів УНР. 24 грудня 1918 року
-
[29]
- Декларація Директорії Української Народної Республіки про перебрання влади в Україні. Грудень 1918 року
-
[30]
- Декларація Директорії УНР. 1 січня 1919 року
-
[31]
- Закон Ради Народних Міністерств Директорії УНР про державну мову в УНР. 1 січня 1919 року
-
[32]
- Ухвала Української Національної Ради ЗУНР про укладення Акта Злуки з УНР. 03 січня 1919 року
-
[33]
- Закон Ради Народних Міністерств Директорії УНР про державну українську грошову одиницю, яким введено в обіг гривню. 6 січня 1919 року
-
[34]
- Універсал Директорії УНР «До трудового селянства». 10 січня 1919 року
-
[35]
- Універсал Директорії Української Народної Республіки про об҆єднання УНР і ЗУНР в «одноцільну суверенну народну республіку». 22 січня 1919 року
-
[36]
- Посвідчення депутата Трудового Конгресу України, на якому затвердили Акт Злуки УНР і ЗУНР. 23 січня 1919 року
-
[37]
- Закон «Про форму влади на Україні», ухвалений Конгресом Трудового Народу України». 28 січня 1919 року
-
[38]
- «Урочиста обітниця Директорії УНР». 1919 рік
-
[39]
- Звернення «До населення України» за підписом Головного отамана військ УНР Симона Петлюри. 1921 рік
