До Дня захисників і захисниць України

 

Василь Симоненко МОЖЛИВО, ЗНОВУ ЗАГРИМЛЯТЬ ГАРМАТИ Можливо, знову загримлять гармати, І танк зімне пшеницю на лану, І буде плакать і журитись мати, Коли сини ітимуть на війну. І хтось востаннє поцілує милу, І хтось сльозу непрохану змахне, А може, дехто втратить віру й силу, Своє життя рятуючи одне. Але не я… Я квиснути не стану, Хоч як не буде боляче мені, За нашу землю, дорогу й кохану, Я рад прийнять на себе всі вогні. За тих дітей, що бігають до школи, За матерів, змарнілих у труді, За рідні наші верби довгополі, За наші дні, прекрасні й молоді. І тут ні сліз, ні відчаю не треба, І тут не треба страху і ниття — Живе лиш той, хто не живе для себе, Хто для других виборює життя. 22.06.1955

[1]

Виставку присвячено світлій пам’яті захисника України, архівіста Олега Олександровича Федоренка.

Народився Олег Олександрович 12 лютого 1985 року у м. Красноград Харківської області. У 2007 – 2012 роках навчався на історичному факультеті Харківського національного університету імені В.Н. Каразіна. Після отримання диплому спеціаліста почав працювати у Державному архіві Харківської області.

Сумлінна праця відзначена подякою голови Харківської обласної державної адміністрації (2014). У жовтні 2021 року як переможця конкурсу призначено на посаду головного спеціаліста відділу забезпечення збереженості документів, обліку та довідкового апарату архіву. У вересні 2022 року призваний на військову службу із захисту України. Проходив військову службу на посаді старшого стрільця стрілецького взводу у складі 128-ої окремої гірсько-штурмової Закарпатської бригади. 15 лютого 2023 року загинув біля населеного пункту Берхівка Донецької області внаслідок ворожого обстрілу, виконуючи бойове завдання.

Яким запам’ятався Олег Олександрович колегам? Людина, про яку можна сказати лише добрі слова. Завзятість, відповідальність у праці. Стриманість і одночасно почуття гумору, завжди бадьорий настрій, жодного негативу у спілкуванні. “Заряджена” позитивно людина. Улюблена фраза, якщо виникали питання у роботі: “Розберемося!” Завжди синьо-жовта стрічка на сумочці, з 2014-го…А на вихідні – до мами, маму ніколи не забував.

Світла пам’ять Олегу Олександровичу і всім полеглим захисникам і захисницям!

Щира подяка родині Олега Олександровича за надані матеріали.

Під час навчання в Харківському національному університеті імені В.Н. Каразіна

У Державному архіві Харківської області

У колі родини, друзів, години відпочинку

Прощання

^[59]