Навіть на тлі масових радянських репресій доля галицької династії Крушельницьких виділяється особливою трагічністю. Це наочна та моторошна ілюстрація того, як радянська тоталітарна система послідовно й безжально винищувала українську інтелігенцію.
Голова роду Антін Володиславович Крушельницький був людиною величезного масштабу діяльності: прозаїк, драматург, публіцист і літературний критик. Окрім творчості, він залишив глибокий слід у педагогіці: створив кілька букварів, читанок та шкільних підручників з літератури, працював учителем та директором в українських гімназіях, очолював Видавничу спілку українського вчительства. 27 квітня 1919 року Антін посів пост Міністра народної освіти Української Народної Республіки.
Після розпаду УНР, в еміграції, Крушельницький припустився фатальної помилки, яка коштувала життя всій його родині: він повірив у щирість радянської політики «українізації». У 1934 році Антін офіційно звернувся через консульство СРСР у Львові по дозвіл на імміграцію.
У травні-липні 1934 року родина переїхала до Харкова. Разом із Антіном прибула дружина Марія, сини Остап, Богдан, Тарас із дружиною Стефою. Двоє інших дітей Антіна —Іван та Володимира — мешкали в Харкові ще з 1932 року.
У Харкові родину спочатку розселили окремо, а згодом надали квартиру № 54 в будинку «Слово». На жаль, ілюзія безпеки тривала лічені місяці.
У ніч з 5 на 6 листопада 1934 року за сфальсифікованою справою заарештували Антіна, Івана та Тараса Крушельницьких. Тараса та Івана розстріляли; Антіна засудили до 10 років таборів на Соловках із конфіскацією всього майна.
Невдовзі було заарештовано Богдана, Остапа та Володимиру. Їхні архівно-слідчі справи зберігаються в Державному архіві Харківської області. Не витримавши горя, в харківській лікарні померла їх мати Марія.
У 1937 році решту родини було розстріляно: Антіна – 23 жовтня, Богдана, Остапа та Володимиру – 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох.
Однією з причин ліквідації молодшого покоління Крушельницьких була помста за політичне минуле їхнього батька. У витязі з рішення «трійки» щодо Володимири Крушельницької чорним по білому зафіксовано її головний «злочин» перед радянською системою: «…громадянка СРСР, уродженка Польщі, полька, службовиця, освіта вища, дочка петлюрівського міністра».
Документи доступні для вільного завантаження.
Детальніше за посиланням: Відкриваємо архіви. Безсмертя «Слова». [1]
Наступного тижня: Які документи можна знайти в колишніх партійних архівах? Протоколи засідання житлового кооперативу «Слово», списки виключених з партії за націоналізм, виписки з рішень партколегії комісії партійного контролю.