Щоб зрозуміти атмосферу 4 жовтня 1934 року, коли відбулися перші відкриті партійні збори з чистки партосередку «Березоля», варто повернутися на рік у минуле.
5 жовтня 1933 року видатного реформатора української сцени Леся Курбаса [1] брутально усунули від керівництва театром. Звинувачення влади звучали як вирок: «націоналізм, формалізм та відрив від радянської дійсності». Але режим на цьому не зупинився. Вже 6 грудня того ж року режисера заарештували. Йому інкримінували участь у вигаданій чекістами контрреволюційно-терористичній організації (УВО) та буцімто «намір убити» Павла Постишева, другого секретаря ЦК КП(б)У, фактичного диктатора тогочасної України.
Лесь Курбас уже перебував у жорнах системи, та його дітище, «Березіль», залишалося жити. Але це вже було «життя після Курбаса». Театру влаштували примусову хірургічну операцію з видалення «курбасівського духу».
Партійне керівництво звітувало, що за рік після усунення Курбаса парторганізація виявила «більшовицьку стійкість» і здолала «шалений опір решток курбасівського контрреволюційного націоналізму та формалізму».
Щоб остаточно добити дух вільного мистецтва, партком ухвалив низку безапеляційних рішень. Це був фактично план повної уніфікації та приборкання «Березоля».
Зокрема, парторганізація збиралася організувати плановий та систематичний розбір ролей і вистав для «викорчовування залишків контрреволюційного націоналізму і формалізму», оголосити «рішучу боротьбу з залишками конструктивізму» (сценографічного стилю, яким славився театр) та відправити митців на перевиховання досвідом до інших радянських театрів (наприклад, театру Революції).
Чистка 1934 року стала початком кінця «Березоля». Уже за кілька місяців, у 1935 році, театр перейменують на Харківський український драматичний театр імені Тараса Шевченка, остаточно викресливши бунтарське ім’я «Березіль» з афіш.
Документи доступні для вільного завантаження.
Детальніше за посиланням: Відкриваємо архіви. Безсмертя «Слова». [2]
Наступного тижня: Яків Кальницький. Як радянські спецслужби викривали «сіоністську змову».