Історія російськомовного письменника єврейського походження Якова Кальницького демонструє, що навіть у часи великого терору траплялися випадки, коли трагедія доби перепліталася з інтелектуальним фарсом і неймовірною винахідливістю задля порятунку життя.
На момент арешту Кальницький мешкав у Харкові на вулиці Пушкінській, 49 (згідно з даними сайту proslovo.com, до квартири 42 у будинку «Слово» він заселиться ймовірно у 1945 році).
Опинившись під жорстоким тиском слідчих, Кальницький зрозумів, що просте заперечення провини може стати прямим шляхом до розстрілу. Тоді він і вирішив подати чекістам фантастичну «зізнавальну» історію, вигадану від початку до кінця.
У своїх перших свідченнях від 18 червня 1938 року письменник розписав розгалужену контрреволюційну сіоністську організацію. За його словами, до нього звернувся таємничий доктор Шабсай з Палестини через одного харківського юриста. Метою осередку нібито було збирання шпигунських даних про Біробіджан, розвал колгоспів та саботаж виборів до Верховної Ради. «Група д-ра Шабсая» планувала створити єврейський національний державний центр у Палестині.
Найголовніший секрет цієї «змови» з’ясувався пізніше. Виявилося, що роль керівника закордонного Центру «доктора Шабсая» Кальницький списав із Шабсая Цві (Саббатая Цеві), реального рабина XVII століття. Згодом, у своєму листі до Сталіна, письменник сам це підтверджував.
Перебуваючи у в’язниці в очікуванні вироку, Яків Кальницький розгорнув безпрецедентну епістолярну кампанію. Він пише всім: від прокурорів і Лаврентія Берії до дослідника Арктики Івана Папаніна та особисто Йосипа Сталіна.
Головна стратегія письменника полягала в тому, щоб довести свою «абсолютну й унікальну корисність» для держави. Він презентує себе як винахідника та раціоналізатора: Папаніну пропонує революційний метод боротьби з цингою в Заполяр’ї: затоплювати бочки з овочами на глибину 6–8 метрів у прибережних водах, де температура цілорічно тримається трохи вище нуля. Начальнику тюремного відділу НКВС Кальницький обіцяє секретні технології для оборонки. Між описом військових десантів письменник зворушливо додає людське прохання: «Дозвольте продуктову передачу. Хочеться з’їсти що-небудь домашнього, ну хоча би вареників з кашею…»
У таборах Онегтабу Кальницький продовжував надсилати усім листи, в яких згадував проєкти надувних планерів та систем стабілізації для парашутистів при затяжних стрибках.
Фантасмагорична історія з вигаданою змовою, плутанина слідства, а, може, й безперервний потік раціоналізаторських пропозицій зробили свою справу. Замість найвищої міри покарання (розстрілу), яку за замовчуванням застосовували за «шпигунство», Яків Кальницький отримав порівняно м’який на той час вирок. Його присудили до 3 років виправно-трудових таборів.
Письменник повністю відбув свій термін в Онегтабі, постійно вимагаючи перегляду справи та визнання його винаходів. Справа так і не була переглянута за його життя, проте сам факт того, що Яків Кальницький переграв систему НКВС за допомогою літературної вигадки та вижив у пеклі 1938 року, робить його історію унікальним прецедентом людської винахідливості в умовах навколишнього тоталітарного абсурду.
Документи доступні для вільного завантаження.
Детальніше за посиланням: Відкриваємо архіви. Безсмертя «Слова». [1]
Наступного тижня: Вітання з Галичини. Архівно-слідча справа Володимира Гжицького.
[2]