Безсмертя «Слова»: Рукописи, світлини, малюнки… Особовий фонд Ігоря Муратова в Державному архіві Харківської області

Будинок «Слово» асоціюється перш за все з культурними діячами Розстріляного Відродження. Іноді через це забувається, що дім і досі становить частину житлового фонду, його мешканці постійно змінюються. Письменники також мешкали у «Слові» не лише у 20-ті чи 30-ті роки, деякі з них (той же Яків Кальницький ^[1] чи Іван Багмут) оселилися у домі літераторів значно пізніше. Частині зі «слов’ян» вдалося уникнути репресій.

Документи Державного архіву Харківської області, пов’язані з цією легендарною спорудою, також представлено не тільки протоколами чисток або архівно-слідчими справами репресованих. Одним із комплексів документів, які становлять неабиякий інтерес для дослідників, є особові фонди, що дозволяють хоч б одним оком зазирнути до творчої лабораторії митця-фондоутворювача.

Серед іншого, в ДАХО зберігається особовий фонд українського поета, драматурга та перекладача Ігоря Леонтійовича Муратова (1912–1973).

Згідно з даними проєкту proslovo.com у будинку «Слово» він мешкав у 12 квартирі, де оселився після арешту Майка Йогансена та прожив до Другої світової війни. Після 1945 року Муратов переїжджає до квартири 13.

Ігор Муратов сформувався як письменник у Харкові, тодішній столиці українського культурного відродження. У юнацькі роки він зазнав впливу на свою творчість з боку Володимира Свідзінського та Павла Тичини, і пізніше став своєрідним містком між репресованим поколінням 1920-х років і шістдесятниками.

Особовий фонд Ігоря Муратова в ДАХО почав формуватися у 1960-х роках, коли перша частина документальних матеріалів надійшла до архіву за здавальним описом від самого фондоутворювача.

Наразі фонд складається з двох описів. Опис № 1 містить 184 одиниці зберігання, опис № 2 налічує 42 одиниці зберігання.

Описи структуровані за класичною схемою систематизації документів особового походження:
рукописи творів Ігоря Муратова;
епістолярій (листи до Ігоря Муратова);
біографічні та особисті документи;
ювілейні матеріали;
матеріали про життя та діяльність письменника (рецензії, газетні вирізки, афіші тощо);
образотворчі матеріали (фотографії, портрети).

Детальніше за посиланням: Відкриваємо архіви. Безсмертя «Слова». ^[2]

Наступного тижня:  Архівно-слідча справа українського футуриста Івана Маловічка.