У 30-х роках одним із мешканців будинку «Слово» був молодий поет і літературний консультант редакції газети «Юний піонер» Іван Маловічко. Його ім’я сьогодні відоме переважно вузьким фахівцям, хоча Маловічко неабияк долучився до формування українського футуризму. Та маховик репресій перетер його долю на порох і навіть пам’ять про поета на десятиліття було огорнено коконом цинічної брехні.
Збережені архівні джерела дозволяють відтворити не лише етапи його творчості і прослідкувати процес фабрикування звинувачень, а й демонструють функціонування самої тоталітарної машини, яка продовжувала ошукувати родичів загиблих навіть після оголошення реабілітації.
Детальніше за посиланням: Відкриваємо архіви. Безсмертя «Слова». [1]
Наступного тижня: Іван Багмут. Читаємо архівно-слідчу справу та одним оком зазираємо до творчої лабораторії письменника.
-
[2]
- Іван Маловічко. ЦДАМЛМ України, фонд 428, оп.1, спр.13, арк.5
-
[3]
- Іван Маловічко з дружиною Зоєю Зубковою та поетом Михайлем Семенком у кабінеті Семенка в будинку “Слово”, 1935 рік. ЦДАМЛМ України, фонд 428, оп.1, спр.15, арк.5
-
[4]
- ЦДАМЛМ України, фонд 428, оп.1, спр.13, арк.10
