Історія будівництва будинку “Слово”

Як будували «Слово». З історії зведення легендарної споруди.

У суспільній свідомості будинок «Слово» часто асоціюється з пасткою для митців, справжнісінькою чорною дірою, в якій один за одним зникали найталановитіші представники української інтелігенції. І з цим не посперечаєшся: до 1938 року з 66 квартир мешканців щонайменше 40 було репресовано. «Слово» стало трагічним символом страху та безвиході доби сталінського терору, але сама історія зведення цієї будівлі пов’язана зовсім з іншою атмосферою: радістю мешканців від можливості нарешті отримати оселю та надією на краще життя. Зрештою, ініціаторами будівництва були самі митці. Вони з натхненням продумували деталі свого майбутнього житла, ретельно контролювали його спорудження, щоб творити, кохати, бути щасливими у власному домі. Тим жахливіше стає контраст з подальшими подіями: рідні стіни, що мали давати прихисток і спокій, перетворилися на інструмент знищення цілого покоління Розстріляного Відродження.

Після проголошення Харкова столицею Української Соціалістичної Радянської Республіки у 1919 році місто поступово перетворилося на культурну столицю. Безліч людей вирушили сюди з інших міст; були серед них і письменники. І всі гостро потребували житла.

У лютому 1927 року за ініціативи голови спілки селянських письменників «Плуг» Сергія Пилипенка групою харківських літераторів було створено кооперативне об’єднання «Слово» з метою будівництва нового житлового комплексу. До кооперативу входили Остап Вишня, Аркадій Любченко, Анатолій Річицький, Олекса Слісаренко, Петро Панч, Юрій Войцехівський.

Кооперативом було підписано угоду з харківським Комунгоспом, який був субпідрядником і відповідав за юридичну та технічну організацію будівельного процесу. Кооператив утримував контроль над проєктом і міг проводити регулярні перевірки кількості та якості матеріалів і послуг, що надавалися Комунгоспом.

Перший етап будівництва фінансувався коштом самих письменників. Проєкт і креслення будинку було замовлено в харківського архітектора Митрофана (Михайла) Дашкевича. У кресленнях будівля нагадує друковану літеру «С». Висота будинку становить 5 поверхів (точніше, п’ять з половиною, оскільки в його правому крилі передбачалося дві квартири під рівнем землі), у ньому 5 під’їздів та 66 квартир (по 3-4 кімнати в кожній). Ще дві додаткові квартири на цокольному поверсі першого під’їзду відводилися для адміністрації: керівника будинку та двірника з їх родинами.

«Слово» стало першою будівлею, що належала громадській організації та була спеціально зведена як дім для української інтелігенції не лише в Українській СРР, а й у всьому Радянському Союзі. Будинок «Слово» відображав особливий суспільний статус письменників та представників інших творчих професій (акторів, художників, режисерів), які в ньому проживали, і хоча й не міг похвалитися такими розкошами, як житло партійної еліти, був спроєктований відповідно до найвищих тогочасних стандартів.

Для будівництва використовували високоякісні матеріали: «портландський» цемент, високоякісну цеглу місцевого виробництва, кожна партія якої ретельно перевірялася. Контролювався і процес роботи: мулярам рекомендували використовувати надійну цементну суміш для цегляної кладки та для бетонних підлог, у якій частка цементу мала бути вищою, ніж піску. Підлога у всіх п’яти під’їздах була викладена дорогою плиткою, а сходи на другому поверсі всіх п’яти під’їздів – декоративною мозаїчною плиткою. Підлоги квартир були викладені дубовим паркетом, зовнішні, внутрішні двері, а також віконні рами та підвіконня були виготовлені з високоякісної сосни. На кухнях були встановлені чавунні каміни, які могли спалювати вугілля і функціонували як печі та обігрівачі. Кухня та ванна кімната були забезпечені не тільки холодною, але й гарячою водою; у кожній ванній кімнаті були встановлені ванна та душ. Будівля передбачала й інші зручності: лазні, приміщення для відпочинку, солярій, дитячий садок, їдальня. Будівля навіть мала власне надійне бомбосховище площею як дві чотирикімнатні квартири.

Оскільки для реалізації проєкту фінансів письменників не вистачало, «Слово» добудовували державним коштом.

Перші мешканці переїхали до «Слова» наприкінці 1929 року. 25 грудня 1929 року в газеті «Українські вісті» з’явилася замітка про заселення будинку.

У Державному архіві Харківської області у фонді Р-1777, Харківські контори та Ізюмська база Українського державного тресту цивільного будівництва Народного комісаріату комунального господарства УРСР зберігається окрема справа про зведення будинку «Слово». Дослідники можуть ознайомитися з договором житлово-кооперативного товариства «Слово» з Комунгоспом, укладеним 10 вересня 1927 року, технічними умовами, кресленнями, листуванням з питань будівництва, кошторисом на матеріали тощо.

Р-1777, оп. 2, спр. 192. Документи та креслення будинку «Слово» (файл для завантаження у форматі Zip – 85,8 Мб) ^[1]

Фрагмент справи  Р-1777, оп. 2, спр. 192: