Будинок «Слово» асоціюється перш за все з культурними діячами Розстріляного Відродження. Іноді через це забувається, що дім і досі становить частину житлового фонду, його мешканці постійно змінюються. Письменники також мешкали у «Слові» не лише у 20-ті чи 30-ті роки, деякі з них (той же Яків Кальницький [1] чи Іван Багмут) оселилися у домі літераторів значно пізніше. Частині зі «слов’ян» вдалося уникнути репресій.
Документи Державного архіву Харківської області, пов’язані з цією легендарною спорудою, також представлено не тільки протоколами чисток або архівно-слідчими справами репресованих. Одним із комплексів документів, які становлять неабиякий інтерес для дослідників, є особові фонди, що дозволяють хоч б одним оком зазирнути до творчої лабораторії митця-фондоутворювача.
Серед іншого, в ДАХО зберігається особовий фонд українського поета, драматурга та перекладача Ігоря Леонтійовича Муратова (1912–1973).
Згідно з даними проєкту proslovo.com у будинку «Слово» він мешкав у 12 квартирі, де оселився після арешту Майка Йогансена та прожив до Другої світової війни. Після 1945 року Муратов переїжджає до квартири 13.
Ігор Муратов сформувався як письменник у Харкові, тодішній столиці українського культурного відродження. У юнацькі роки він зазнав впливу на свою творчість з боку Володимира Свідзінського та Павла Тичини, і пізніше став своєрідним містком між репресованим поколінням 1920-х років і шістдесятниками.
Були в його житті і складні віхи: участь у радянсько-фінській (Зимовій) війні 1939–1940 рр., випробування німецького концтабору Пенемюнде на острові Узедом. А ще посада головного редактора газети «За повернення на Батьківщину» у Берліні, що викликала гостру критику з боку української еміграції.
Особовий фонд Ігоря Муратова в ДАХО почав формуватися у 1960-х роках, коли перша частина документальних матеріалів надійшла до архіву за здавальним описом від самого фондоутворювача.
Наразі фонд складається з двох описів. Опис № 1 містить 184 одиниці зберігання, опис № 2 налічує 42 одиниці зберігання.
Описи структуровані за класичною схемою систематизації документів особового походження:
рукописи творів Ігоря Муратова;
епістолярій (листи до Ігоря Муратова);
біографічні та особисті документи;
ювілейні матеріали;
матеріали про життя та діяльність письменника (рецензії, газетні вирізки, афіші тощо);
образотворчі матеріали (фотографії, портрети).
Найвагомішою та найціннішою частиною фонду є творчі рукописи письменника. У фонді представлено як поетичні, так і прозові та драматичні доробки. Окрему увагу привертає авторський зошит із поезіями, написаний безпосередньо рукою поета, а також окремі автографи віршів різних років.
Серед матеріалів представлені рукописи та машинописи творів, що виходили окремими збірками, п’єс, а також соавторських робіт. Творчий розділ доповнюють тексти виступів та промов Муратова на радіо, серед яких особливий інтерес становить сценарій радіопередачі, присвячений Павлу Тичині.
Розділ листування демонструє широке коло творчих та особистих зв’язків Ігоря Муратова з представниками тогочасної української культури. У фонді зберігаються автографи листів відомих письменників та діячів мистецтва: Леоніда Первомайського, Наталії Забіли, Олеся Гончара, Петра Панча, диригента Ізраїля Гусмана та інших.
Значний пласт становить масова кореспонденція, а саме листи від читачів із відгуками на прозові та поетичні твори Муратова (зокрема на лауреатську «Буковинську повість»).
Хоча розділ біографічних документів є відносно невеликим (що пояснюється тим, що більшість особистих документів перебувала в особистому користуванні фондоутворювача на момент передачі фонду), він містить цікаві джерела. Це матеріали періоду Другої світової війни та перебування в Берліні у складі комітету «За повернення на Батьківщину», документи про членство Муратова у Спілці письменників України, посвідчення та довідки про обрання його депутатом місцевих рад Кагановичського та Високоселищного райвиконкомів.
Візуальна частина фонду представлена фотографіями Ігоря Муратова в робочій атмосфері кабінету, у колі родини та під час офіційних поїздок у складі літературних делегацій (до Литви, Узбекистану, Болгарії). Мистецьку цінність становлять портретні замальовки письменника, виконані олівцем.
Ювілейні справи відображають масштабне відзначення 50-річчя від дня народження письменника у 1962 році літературною громадськістю Харкова та України, включаючи вітальні адреси від Харківського відділення Спілки письменників та Літфонду.
Таким чином, матеріали фонду дають змогу не лише зазирнути до творчої лабораторії письменника, а й детальніше дослідити його роль у літературному та громадському житті.
Текст: Юлія Гриньова
Документи доступні для вільного завантаження:
Р-5738, оп.1, спр.13. “Ніч кліпає в імлі мільйонами вій”. Чорновий автограф, 1964 (файл для завантаження у форматі ZIP – 1,2 Мб) [2]
Р-5738, оп.1, спр.27. Зошит поезій Ігоря Муратова. Чорновий автограф, без дати (файл для завантаження у форматі ZIP – 8,09 Мб) [3]
Р-5738, оп.1, спр.58. Лист письменниці Ірини Вільде до Ігоря Муратова. Авторизований машинопис, 1963 (файл для завантаження у форматі ZIP – 1,28 Мб) [4]
Р-5738, оп.1, спр.62. Лист і телеграма письменника Олеся Гончара до Ігоря Муратова. Автограф, 1959 (файл для завантаження у форматі ZIP – 1,1 Мб) [5]
Р-5738, оп.1, спр.69. Лист письменниці Наталії Забіли до Ігоря Муратова. Автограф, 1964 (файл для завантаження у форматі ZIP – 1,74 Мб) [6]
Р-5738, оп.1, спр.169. Портрет Ігоря Муратова олівцем на папері з автографом. За підписом “Галина, Вася”, [1952] (файл для завантаження у форматі ZIP – 883 Кб) [7]
Р-5738, оп.1, спр.170. Портрет Ігоря Муратова на ватмані, наклеєний на кольоровому картоні, роботи художника Бориса Інгоря з автографом останнього, 1962 (файл для завантаження у форматі ZIP – 1,37 Мб) [8]
Р-5738, оп.1, спр.176. Фотографії Ігоря Муратова у своєму кабінеті та в редакції газети “Теми” з поетом Рожко – робітником ХТЗ, 1962 (файл для завантаження у форматі ZIP – 1,81 Мб) [9]
Р-5738, оп.2, спр.13. Лист Ігоря Муратова його дочці Олі та жартівливий вірш з малюнками письменника. Автограф, без дати (файл для завантаження у форматі ZIP – 2,07 Мб) [10]
Фрагмент справи Р-5738, оп.1, спр. 176:
-
[11]
- Ігор Муратов у своєму кабінеті, 1962 рік
-
[12]
- Ігор Муратов у своєму кабінеті, 1962 рік
Р-5738, оп.1, спр.13:
-
[13]
-
[14]
- Вірш Ігоря Муратова “Ніч кліпає в імлі мільйонами вій”. Чорновий автограф, 1964
-
[15]
Р-5738, оп.1, спр.62:
-
[16]
-
[17]
- Лист Олеся Гончара Ігорю Муратову, 1959
-
[18]
Р-5738, оп.1, спр.170:
-
[19]
-
[20]
- Портрет Ігоря Муратова, виконаний художником Борисом Інгорем, 1962
-
[21]
Р-5738, оп.2, спр.13:
-
[22]
- Лист Ігоря Муратова своїй дочці Олі з жартівливим віршиком та малюнками
-
[23]
-
[24]
-
[25]
