Видатний український прозаїк, поет та драматург Михайло Омелянович Яловий (Юліан Шпол) був не першим мешканцем «Слова», забраним органами НКВС, але саме з його арешту в ніч з 11 на 12 травня 1933 року в будинку розпочалося справжнє пекло. Це після його ув’язнення, вже наступного дня, 13 травня, близький друг Михайла Микола Хвильовий скоїв самогубство, залишивши передсмертну записку: «Арешт Ялового – це розстріл цілої Генерації…».
В Державному архіві Харківської області зберігаються три карні справи на Михайла Ялового, у тому числі матеріали про реабілітацію. Крім автобіографії Михайла Ялового та протоколів допитів, у справах зберігаються протоколи допитів свідків, огляд творчості письменника Інститутом літератури, матеріали про партійну реабілітацію (посмертно) у 1990 році, висновок про реабілітацію 2003 року та багато інших документів. Серед них – протести воєнного прокурора та оглядові довідки справ обвинувачуваних, котрі було припинено у 1955-1957 роках за відсутністю складу злочину. Це матеріали не тільки у справі Михайла Ялового, але також Майка Йогансена, Олекси Слісаренка, Антіна Крушельницького, Остапа Вишні, Олеся Досвітнього, Йосипа Гірняка та інших.
У повному обсязі, без виправлень, скорочень та цензури цифрові копії цих справ публікуються вперше. Документи доступні для вільного завантаження.
Детальніше за посиланням: Відкриваємо архіви. Безсмертя “Слова”. [1]
Наступного тижня: Сосюрі – висловити сувору догану з попередженням, Досвітньому – зауважити пасивність в партроботі. Як у 1929-1930 роках «чистили» Державне видавництво України.
[2]