- Державний Архів Харківської Області - https://archives.kh.gov.ua -

Безсмертя «Слова»: У зашморзі самообвинувачення. Стенограми харківських партійних чисток письменників 1934 року (Кузьмич, Іванов, Левітіна, Ковальчук, Фефер, Минко, Гикиш, Епік)

Улітку 1934 року Харків залишався епіцентром запеклої та трагічної боротьби на культурному фронті. Позаду був розгром літературного об’єднання ВАПЛІТЕ (Вільна академія пролетарської літератури) та самогубство Миколи Хвильового у 1933-му. Попереду — створення єдиної Спілки радянських письменників, покликаної остаточно уніфікувати творчість. Проміжним, але від того не менш жорстоким етапом цього процесу стали партійні чистки, зафіксовані в протоколах та стенограмах Дзержинського районного комітету Компартії України, що нині зберігаються в Державному архіві Харківської області (Фонд № П-99).

Ці документи відкривають завісу над механізмом психологічного тиску, де межа між колегою по перу та катом іноді стиралася. Попри заяву голови комісії Ніни Чередник про те, що засідання мають проходити в «товариській обстановці», засідання, які зазвичай відбувалися ввечері, більше нагадували інквізиційні трибунали, де головною умовою виживання було публічне самоприниження та доноси на ближнього.

Для багатьох літераторів чистка перетворилася на публічне змагання у відшукуванні власних «ідеологічних хиб». Письменники змушені були каятися за твори, які ще вчора вважалися прийнятними.

Стенограми харківських чисток 1934 року є унікальним документом епохи, який демонструє, як радянська тоталітарна система знищувала інтелектуальну еліту її ж власними руками. Письменники (Кузьмич, Іванов, Фефер, Епік та інші), котрі проходили через ці жорна, мали не просто звітувати про знання статуту Спілки чи доповідей Косіора й Постишева на листопадовому пленумі ЦК з національного питання. Від них вимагали повної відмови від власної ідентичності, творчої свободи та людської гідності.

Трагедія фігурантів цих протоколів полягає в тому, що ні публічне каяття, ні праця біля верстата, ні звинувачення колег у «двурушництві» не могли зупинити запущену машину репресій. Чистки 1934 року стали лише генеральною репетицією перед кривавим Великим терором 1937–1938 років, який остаточно ліквідував покоління «Розстріляного відродження».

Документи доступні для вільного завантаження.

Детальніше за посиланням: Відкриваємо архіви. Безсмертя «Слова». [1]

Наступного тижня: Три томи стенограм засідань партійних чисток: Зорін, Кириленко, Усенко, Гордієнко, Щупак, Нарідзе, Штангей.