Документи Державного архіву Харківської області детально відображають процес посилення партійного тиску на українське мистецьке середовище на межі 1920-х та 1930-х років. Зокрема, матеріали фонду № Р-2755 (Управління видовищними підприємствами Харківської окружної інспектури народної освіти) містять протоколи нарад, присвячених діяльності художніх рад, та стенограми загальноміських конференцій робітників і глядачів.
У цей період радянська влада впроваджувала практику регулярних творчих звітів режисерів та письменників перед партійними осередками та пролетаріатом. Як свідчать висновки комісії з чистки партосередку письменників Дзержинського райпарткому за 1934 рік [1], від партійних організацій вимагалося у найкоротші терміни перевірити творчість кожного літератора для виявлення відхилень від генеральної лінії партії та націоналістичних ухилів. Було встановлено порядок, за яким кожен твір письменника-члена партії перед публікацією мав зачитуватися у робітничій чи колгоспній аудиторії.
Практичне втілення такої системи контролю яскраво ілюструє стенограма диспуту щодо вистави «Народний Малахій» театру «Березіль», який відбувся у 1929 році під час гастролей колективу в Києві. На засіданні під головуванням товариша Лазоришака були присутні близько 100 осіб.
Під час обговорення автор п’єси Микола Куліш та режисер Лесь Курбас змушені були виправдовуватися за зміст вистави перед робітничою аудиторією. Новаторство Курбаса та психологізм вистави викликали агресивну реакцію присутніх на зборах робітників, які вимагали простих і зрозумілих постановок. «Народному Малахію» закидали класову ворожість, неактуальність та орієнтацію на непманів. Доходило до анекдотичних зауважень про те, що радянські робітники у п’єсі не мали права залишати свої станки задля розмов із божевільним персонажем.
Подальша доля митців була трагічною: Леся Курбаса заарештували у 1933 році, його друга Миколу Куліша – у 1934. Їх розстріляли в урочищі Сандармох, 3 листопада 1937 року, у складі так званого Соловецького етапу у кількості 1111 осіб, серед яких також були інші «слов’яни».
Документи доступні для вільного завантаження.
Детальніше за посиланням: Відкриваємо архіви. Безсмертя «Слова». [2]
Наступного тижня: Життя після Курбаса. Як у 1934 році чистили «Березіль».