- Державний Архів Харківської Області - https://archives.kh.gov.ua -

Безсмертя «Слова». «Єдиний момент, коли я не помилився, це коли народився»: стенограма засідання партійної чистки Миколи Куліша. А ще – чистки Івана Микитенка, Хаїма Гільдіна, Леоніда Юхвіда, Дмитра Грудини, Володимира Гавриленка, Володимира Коряка та Івана (Ізраїля) Кулика

Серед опублікованих цього разу архівних документів найбільшою напругою та драматичністю вирізняється стенограма партійної чистки 1934 року одного із найвидатніших драматургів українського Розстріляного Відродження Миколи Куліша, автора відомих п’єс «Мина Мазайло», «Народний Малахій», «97», «Маклена Граса».

Дослівно запротокольовані виступи Куліша та його колег-письменників, членів партійної комісії, інших «соратників» по перу відкривають моторошну картини психологічного тиску, крізь який змушені були проходити митці радянської України за кілька років до масових розстрілів.

До моменту чистки Микола Куліш уже був доведений до межі постійними звинуваченнями в «українському буржуазному націоналізмі», «ідеологічних збоченнях» та відході від лінії партії. Людина, якій фактично вже не було чого втрачати, обрала зброю, що найбільше дратувала партійних функціонерів – гірку іронію.

Свій виступ Куліш розпочав із промови, яка вражає своїм чорним гумором та песимізмом: «Як і всі попередні товариші, що виступали з цієї трибуни, я теж народився. До речі, переглядаючи, передумуючи шляхи мого життя, я відзначив таку силу помилок для себе, що, власне, прийшов був до такого висновку, що єдиний момент, коли я не помилився, це був момент, коли я народився».

Очевидно, самокритикувався Куліш набагато менше, ніж від ного очікували. Він і сам визнає, що протягом довгих років, ні разу, ніде, ні в пресі, ні на партійних зборах проти хвильовізму як член партії не виступав, так само, як і не виступав проти ВАПЛІТЕ чи проти Курбаса.

Розв’язка була невблаганною: Миколу Куліша виключили з лав ВКП(б). Ця чистка 1934 року стала лише першим актом трагедії. Виключення з партії у ті часи означало позбавлення права друкуватися, публічне таврування, а невдовзі – арешт. Вже в грудні 1934 року драматурга заарештують органи НКВС, спершу засудять до 10 років таборів, а вже в листопаді 1937 року розстріляють в урочищі Сандармох разом із його найкращим другом Лесем Курбасом та іншими діячами українського відродження.

Детальніше за посиланням: Відкриваємо архіви. Безсмертя «Слова». [1]

Наступного тижня: Стенограми засідань партійних чисток: Агуф, Гикиш, Свашенко-Лісовий.