Василь Олександрович Мисик відомий і як поет, і як видатний перекладач. Його переклади українською мовою поезій Роберта Бернса, Джорджа Гордона Байрона, Гете, Персі Біші Шеллі, Джона Кітса, Волта Вітмена, Рудакі, Нізамі, Гафіза, Омара Хаяма відмічено Республіканською премією імені Максима Рильського (1977). Серед іншого, Мисик є автором поетичних збірок «Трави», «Блакитний міст», «Чотири вітри», збірки оповідань «Ґалаґанів сон», двох книжок нарисів про Схід. На жаль, репресії проти української інтелігенції не оминули й цього поета.
Органи НКВС заарештували Василя Мисика у листопаді 1934 року. Цей період увійшов до української історії як один із найпохмуріших етапів сталінського терору, що безпосередньо передував фізичному знищенню цілої генерації митців. У сучасних інтернет-виданнях при описі обставин арешту Василя Мисика часто згадується легенда про те, що чекісти під час нічного рейду в легендарному харківському будинку «Слово» помилково постукали не до тієї квартири. Ордер нібито виписувався на іншого письменника, Василя Минка, а під гарячу руку НКВС потрапив Мисик, якого потім п’ять років тримали на Соловках лише через те, що він «не зміг довести, що він інша людина». Проте архівні документи цього не підтверджують.
Детальніше за посиланням: Відкриваємо архіви. Безсмертя «Слова». [1]
Наступного тижня: Микола Дукін. Матеріали архівно-слідчої справи.
-
[2]
- Василь Мисик. Фото з Інтернету
