До 170-річчя заснування Харківського ветеринарного інституту

07.09.2021

На виставці представлено документи із особових справ професора Харківського ветеринарного інституту Агаллі Миколи Дмитровича, доцента інституту Данилевського Василя Яковича, професора інституту Іванова Михайла Федоровича, професора інституту Садовського Івана Михайловича, що зберігаються в архівному фонді Харківський ветеринарний інститут (1861-1917 рр.).

АГА́ЛЛІ Микола Дмитрович (1866– 1945) – мікробіолог, професор. З 1887 року мешкав у м. Харкові. У 1891 році закінчив Харківський ветеринарний інститут. Працював асистентом терапевтичної клініки Харківського ветінституту, асистентом бактеріологічної станції при інституті, вів практичні курси з бактеріології. Перебував на службі у губернському земстві для відряджень з боротьби із заразними хворобами тварин у Харківській губернії. У 1911-1921 роках – завідувач губернської бактеріологічної станції (згодом – інститут). У 1921 році затверджений завкафедрою епізоотології і клініки інфекційних хвороб у Харківському ветінституті. Залишався завідувачем губернської бактеріологічної станції, яка у 1922 році була реорганізована у Державний інститут наукової та практичної ветеринарії. Агаллі М.Д. був одним із засновників та директором цього інституту (1925-1930 роки) та завлабораторії мікробіології. У 1930 році – заввідділу вакцин і сироваток Українського інституту наукової і практичної ветеринарії (Харків). 4 грудня 1930 року заарештований органами ДПУ за безпідставним звинуваченням у причетності до контрреволюційної організації ветеринарів і бактеріологів. 28 червня 1931 року колегією ОДПУ винесено ухвалу про його розстріл із заміною на 10 років позбавлення волі у концтаборі. Термін покарання відбував у Карагандинському таборі. 5 січня 1935 року звільнений достроково. Працював за вільним наймом у с. Долинське Карагандинської області, помер 1943[4] року. Реабілітований 12 січня 1960 року.

ДАНИЛЕ́ВСЬКИЙ Василь Якович (1852-1939) – фізіолог, доктор медицини, академік АН УССР, заслужений професор УССР. В 1874 році закінчив медичний факультет Харківського університету. З 1880 року – доцент Харківського ветеринарного інституту. У 1883-1909 та 1917-1921 роках – завкафедрою фізіології Харківського університету, з 1910 року – перший директор Харківського жіночого медичного інституту, у 1921-1926 роках – завкафедрою фізіології Харківського медичного інституту, у 1927-1939 роках очолював створений ним у Харкові Органотерапевтичний інститут. У 1923 році під його керівництвом був отриманий перший вітчизняний інсулін. Засновник ендокринології в Україні.

ІВАНОВ Михайло Федорович (1871-1935) – вчений-зоотехнік, один із засновників зоотехнічної справи в СРСР. Академік Всесоюзної академії сільськогосподарських наук і лісництва. У 1897 році закінчив Харківський ветеринарний інститут, по закінченні працював лікарем в Орловській губернії. З 1898 року проходив стажування в Нідерландах, Швейцарії та Італії. Повернувшись з-за кордону протягом 1900-1913 року працював у Харківському ветеринарному інституті на посадах доцента і професора. З 1914 року і до кінця життя – професор Московського сільськогосподарського інституту. У 1925 році організував зоотехнічну дослідну станцію у заповіднику «Асканія-Нова».

САДОВСЬКИЙ Іван Михайлович (1855-1911) – мікробіолог, один із організаторів ветеринарної справи в Україні. У 1879 році закінчив Харківський ветеринарний інститут, з 1890 року – професор цього ж інституту. З 1904 року – директор Варшавського ветеринарного інституту, з 1907 року – завлабораторією Ветеринарного управління міністерства внутрішніх справ у Петербурзі. Написав наукові праці з питань ветеринарної анатомії, хірургії, епізоотології. Досліджував сибірку, один із перших виготовив та застосував проти цієї хвороби вакцину Ценковського. Був першим головою Харківського товариства ветеринарних лікарів, консультантом при Харківському медичному товаристві.

Перелік документів до виставки “До 170-річчя заснування Харківського ветеринарного інституту”

Документи з особової справи професора Харківського ветеринарного інституту Агаллі Миколи Дмитровича

(1887-1907 рр.)