Онлайн виставка створена за матеріалах об’єднаних громад Харківської області та телерадіокомпанії Суспільне-Харків
|
День захисників і захисниць України (сучасна назва з 04.08.2021) встановлено у 2014 році на вшанування мужності та героїзму захисників і захисниць незалежності та територіальної цілісності України, військових традицій і звитяг Українського народу, сприяння подальшому зміцненню патріотичного духу у суспільстві. В Українській традиції День захисників і захисниць України пов’язаний з Днем Покрови Пресвятої Богородиці, тому відзначаються обидва свята одночасно 1 жовтня. До свята Покрови також приурочені День Українського козацтва та символічна дата створення у 1942 році Української повстанської армії. Харківщина стала ареною запеклих боїв з моменту повномасштабного вторгнення Росії у 2022 році, коли російські війська намагалися захопити місто, але були відбиті в ході контрнаступу ЗСУ. У травні 2024 року Росія розпочала новий наступ на півночі області, знову окупувавши частину Вовчанська. Регіон зазнає масованих обстрілів з боку РФ, що призвело до значних руйнувань, загибелі цивільного населення та пошкодження критичної інфраструктури. |
 |
Етапи та ключові події:
Лютий-травень 2022 року:
Після початку повномасштабного вторгнення, російські війська намагалися захопити Харків, проте українські захисники зуміли відбити їхні атаки.
Вересень 2022 року:
Внаслідок Слобожанського контрнаступу, ЗСУ звільнили від російської окупації значну частину Харківської області, включаючи Куп’янськ, Вовчанськ та Ізюм.
Травень 2024 року:
Росія розпочала новий наступ на півночі Харківської області, створивши нову ділянку фронту і захопивши частину Вовчанська.
Продовження бойових дій (2024-2025):
Бої у Вовчанську та Куп’янську, міста зазнали руйнувань, а його мешканців евакуювали.
Наслідки війни для регіону:
Руйнування:
Міста, зокрема Вовчанськ, Куп’янськ перетворилися на руїни через обстріли.
Жертви:
Внаслідок обстрілів загинули майже три тисячі тільки цивільних осіб в області, серед яких є діти.
Обстріли:
Російські війська продовжують систематично обстрілювати Харків та область ракетами та артилерією.
Втрати інфраструктури:
Зруйновані школи, лікарні, житлові будинки та інші об’єкти.
Ситуація сьогодні:
Харківщина продовжує залишатися під тиском російських військ. Українські Сили Оборони утримують оборону, але частина території залишається окупованою, і тривають бойові дії.
24 лютого 2022 для Харківщини мало особливе значення, адже регіон став одним із перших, хто прийняв удар ворога. Попри постійні обстріли, руйнування та випробування, на чолі з Містом-Героєм Харковом – вистояли, адаптувалися до реалій воєнного часу і продовжують жити, будувати, допомагати іншим та розвиватися. Але за кожною годиною, кожним днем, роком вільного та мирного існування держави та регіону стоять героїчні захисники, які віддали найцінніше, що є в людини – своє життя. Серед них багато наших земляків-слобожанців, які виросли, мешкали, отримували освіту, працювали, будували особисте життя на цій землі, але коли ворог вступив на українську землю встали на захист країни і, на жаль, – поклали своє життя. Пам`ять про кожного та шана невмирущим подвигам полеглих героїв повинна бути мемуаризована і уславлена в документах, літературі, експозиціях, творах мистецтва. Звитяга, військовий гарт та героїчна смерть кожного українського Воїна Світла повинні бути відображенні в пам’яті нащадків – матеріальних, епістолярних, візуальних.
Цей неповний мартиролог українських захисників з Харківщини які загинули тільки у вересні 2025 року, про смерть військовослужбовців офіційно повідомили громади області.
Вічна слава тим, хто захищає українську землю, небо і моря.
Вічна пам’ять тим, хто віддав своє життя за Україну
Ян Ізотов
Ян Ізотов загинув 20 березня 2024 року поблизу Тоненького Покровського району Донецької області, повідомили в Telegram каналі LozovaNews. Йому було 36 років.
Військовослужбовець народився у Слов’янську Донецької області, у 1991 році сім’я переїхала до Лозової на Харківщині.
“Зростав у неповній багатодітній родині, тому багато і тяжко працював. Завжди підтримував брата і сестру. З трепетом відносився до матері. Захоплювався музикою, комп’ютерами, любив працювати з технікою”, — йдеться в повідомленні.
Був мобілізований 23 січня 2024 року. Служив гранатометником четвертого парашутно-десантного відділення першого парашутно-десантного взводу п’ятої парашутно-десантної роти другого парашутно-десантного батальйону.
У Яна залишився 8-річний син Дмитро.
Олексій Вежнін
Старший сержант Олексій Вежнін зі Златополя помер 21 вересня 2025 року під час лікування у госпіталі в Києві, повідомили в Telegram каналі “Бакшеєв офіційний”. Йому було 55 років.
Він служив стрільцем-помічником гранатометника третього стрілецького відділення другого стрілецького взводу першої стрілецької роти. Смерть настала внаслідок хвороби, що виникла від важкого поранення під час виконання військового обов’язку на Куп’янському напрямку.
Костянтин Чуприна
38-річний Костянтин Чуприна з Малої Данилівки загинув 25 вересня 2025 року, виконуючи бойове завдання поблизу міста Покровськ Донецької області, повідомили в Малоданилівській громаді. Костянтин отримав поранення, несумісні з життям, унаслідок ворожих ударів FPV-дронів.
Військовослужбовець перебував у лавах Збройних Сил України з 2017 року. Після початку повномасштабного вторгнення у 2022 році неодноразово отримував поранення, але щоразу повертався на службу.
Микола Маляр
Молодший сержант Микола Маляр із села Новософіївки загинув 19 вересня 2025 року, виконуючи свій військовий обов’язок у районі Новоселівки Краматорського району на Донеччині, повідомили в Богодухівській міськраді. Йому було 47 років.
“Він жив гідно, працював, мріяв і любив рідну землю та свою родину…Але після приходу ворога на рідну землю обрав шлях українського воїна і з лютого 2023 року став на захист Батьківщини”, — пишуть у міськраді.
Поховали військовослужбовця на Алеї Слави. У нього залишились батьки, двоє дітей та дружина.
Сергій Мельник
Сергій Мельник загинув 22 серпня внаслідок удару КАБу поблизу села Вишневого Дніпропетровської області під час виконання обов’язків військової служби, повідомив виконком Люботинської міськради. Військовослужбовцю було 46 років.
Він служив гранатометником першого стрілецького відділення батальйону територіальної оборони.
Роман Каніщев
Роман Каніщев з села Підлиман загинув 9 вересня 2024 року поблизу Малої Локні Курської області РФ під час виконання бойового завдання, і досі вважався зниклим безвісти, повідомили в Борівській селищній раді. На момент загибелі йому було 38 років.
“Увесь цей час рідні Романа сподівалися на його повернення живим. Але експертиза ДНК підтвердила непоправне… Він до останнього подиху вірно стояв на захисті Батьківщини та віддав життя у бою за кожного з нас”, — пишуть в селищній раді.
У військовослужбовця залишилися мама, дружина, двоє дітей та брат.
Анатолій Бедзір
Військовослужбовець Анатолій Бедзір з села Крупчика помер 22 вересня від раптової хвороби, повідомили в Богодухівській міськраді. Йому було 35 років.
“З 2022 року він стояв у лавах Збройних Сил, пройшов крізь пекло боїв під Бахмутом, на Харківщині, і навіть там, де гинули найсильніші, знаходив сили підтримати побратимів. Згодом він став наставником для нових поколінь захисників, передаючи їм віру, досвід і незламність”, — сказано у повідомленні.
Руслан Хоруженко
Старший солдат Руслан Хоруженко з Максимівки загинув 23 січня 2025 року під час бою поблизу населеного пункту Розлив Волноваського району Донеччини, але ще довго вважався зниклим безвісти, повідомили в Богодухівській міськраді. Йому було 54 роки.
У лютому 2023 року Руслан став до лав Збройних Сил України, воював на сході держави. Був старшим розвідником-стрільцем-снайпером у розвідувальній роті.
Сергій Дяченко
Сергій Дяченко загинув 19 вересня 2025 року близько 05:45 біля Андріївки Сумського району під час стрілецького бою у складі штурмової групи, повідомили в Краснокутській селищній раді. Військовослужбовцю було 39 років. Він служив гранатометником першого штурмового спеціалізованого відділення першого штурмового спеціалізованого взводу четвертої штурмової спеціалізованої роти штурмового спеціалізованого батальйону “Шквал” в/ч А7400.
Олександр Рубан
25-річний Олександр Рубан загинув 2 серпня 2025 року, повідомили в Старовірівській сільській територіальній громаді.
“Він пережив окупацію та полон в селі Новоплатонівці. З 2024 року знайшов прихисток в нашій громаді як внутрішньо переміщена особа, а згодом добровільно став на захист України у складі ЗСУ. У серпні цього року він зник безвісти, і, на жаль, експертиза ДНК підтвердила його загибель”, — пишуть у громаді.
Олександр Мерзликін
Олександр Мерзликін загинув 17 вересня 2025 року біля населеного пункту Зарічне Краматорського району Донеччини, повідомили в LozovaNews.
Олександр народився 28 серпня 1994 року в місті Лозова Харківської області. У 2001 році пішов навчатися до Лозівського ліцею №1. Після 3 класу родина переїхала до селища Лиманівка, де у місцевому училищі військовослужбовець здобув професію тракториста-машиніста та водія автомобіля категорії “С”.
“Він був людиною з характером: умів відстоювати власну думку, не боявся бути відвертим. Його слово завжди мало вагу, адже було щирим і важливим. Олександр не сприймав неправди, залишався принциповим і чесним у стосунках із людьми”, — пишуть в LozovaNews.
Владислав Топчій
Оператор безпілотних літальних апаратів другого відділення ударних безпілотних авіаційних комплексів Владислав Топчій загинув 16 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання біля Русиного Яру Краматорського району Донеччини, повідомили в Зміївській міськраді. Йому було 28 років.
“Владислав народився 29 серпня 1997 року у селищі Зідьки. З дитинства вирізнявся добротою, відкритим серцем і щирістю. Навчався у Зідьківському ліцеї, після закінчення здобув освіту у Харківському електромеханічному технікумі. Працював на нафтопереробному заводі, але згодом свідомо обрав шлях військової служби”, — сказано у повідомленні.
На початку повномасштабного вторгнення навчався в Національній академії сухопутних військ імені Петра Сагайдачного у місті Львові. 22 серпня 2022 року підписав контракт і став на захист країни.
Владислав Топчій служив у третьому механізованому батальйоні “Холодний Яр”, керував безпілотними авіаційними комплексами.
Олександр Макаренко
Олександр Макаренко загинув 15 вересня 2025 року під час виконання бойового завдання на Донецькому напрямку. Про це повідомили в Сахновщинській громаді. Військовослужбовцю було 42 роки.
Тофіг Гасанов
13 вересня біля села Тернової Харківської області внаслідок російської атаки безпілотником загинув солдат Тофіг Гасанов, він перебував на бойовому завданні. Про втрату повідомив очільник Пісочинської громади О. Чернобай.
Військовому було 38 років, він служив оператором безпілотних літальних апаратів у стрілецькому батальйоні 127-ї окремої важкої механізованої бригади.
Євгеній Дубаненко
22 вересня у Берестині поховали Євгенія Дубаненка. Молодший сержант поліг під час бойового завдання 12 вересня поблизу Тишенківки Куп’янського району, повідомили у громаді.
Дубаненко служив командиром 3-го штурмового відділення — командир машини взводу в 92-й окремій механізованій бригаді ЗСУ.
26 серпня чоловіку виповнився 31 рік.
Олександр Паталах
Олександр Паталах загинув під час виконання військового обов’язку, повідомили 20 вересня в Іванчуківському старостаті.
“Він віддав найдорожче — своє життя — за те, щоб ми могли жити під мирним небом. Мужній, відданий, щирий — він залишиться у нашій пам’яті героєм, який до останнього подиху боронив рідну землю”, — сказано в повідомленні.
Артем Одинець
Артем Одинець загинув під час виконання військового обов’язку, повідомили 20 вересня в театрі “Березіль”, де він працював монтувальником сцени та допомагав у художньому оформленні вистав.
“Страшна війна забрала молоду талановиту людину, яка мала б ще багато років творити й радіти життю. Але Артем зробив вибір стати на захист України, і віддав за всіх нас найдорожче — своє життя”, — пишуть в театрі.
Євгеній Жеренков
41-річний солдат Євгеній Жеренков помер 15 вересня 2025 року, повідомили в Берестинській міськраді. Він був курсантом 199-го навчального центру.
Михайло Мендрін
19 вересня у Лісному Малоданилівської громади попрощалися з Михайлом Мендріним, повідомив керівник громади Олександр Гололобов. Військовий поліг поблизу Гур’ївого Козачка 16 вересня, йому було 31 рік.
Ярослав Воронко
Житель селища Кегичівка Ярослав Воронко загинув 28 серпня, захищаючи суверенітет та територіальну цілісність України, у районі населеного пункту Новоєгорівка на Луганщині, повідомили в Кегичівській громаді. Йому було 19 років.
Олександр Штепований
Старший солдат 92-ї бригади, старший майстер групи регламенту та ремонту зенітного ракетно-артилерійського дивізіону ЗСУ Олександр Штепований з Нової Водолаги загинув 29 серпня 2025 року при виконанні службового завдання поблизу Руської Лозової на Харківщині, повідомили в Нововодолазькій громаді. Йому було 49 років.
“Олександр мав сімейний бізнес – магазин зоотоварів “Золота рибка”, щиро і з любов’ю допомагав нововодолажчанам лікувати та доглядати за домашніми улюбленцями. А сам у вільний час любив рибалити, відновити сили та енергію на природі, біля водойми”, – пишуть в громаді.
У перші дні повномасштабного вторгнення Олександр Штепований пішов служити. Був у гарячих точках Донбасу та Харківщини, у звільненні якої брав участь.
У військовослужбовця залишилися дружина, донька та трирічна онука.
Ярослав Ходирєв
Капітан ДПСУ Ярослав Ходирєв загинув 1 вересня під час стрілецького бою в районі Веселого на Покровському напрямку, повідомили в Золочівській селищній раді. Йому було 29 років.
“Народився і жив юнак у селі Рідне Довжицького старостинського округу, там закінчив школу, своє життя пов’язав із захистом Батьківщини. З 2013 по 2015 рік служив за контрактом, мав статус учасника бойових дій АТО. З 2015 по 2019 рік навчався в Національній академії прикордонної служби України імені Богдана Хмельницького, де здобув професію військового перекладача німецької та турецької мов”, — йдеться в повідомленні.
Після закінчення вишу, воював у Харківській і Донецькій областях. У 2023 році отримав звання капітана.
Сергій Спину
55-річний солдат 151-ї окремої механізованої бригади ЗСУ Сергій Спину загинув 19 вересня 2024 року поблизу Гродівки на Покровському напрямку. Тіло полеглого повернули за рік, у вересня 2025 року у межах обміну, повідомив очільник Дергачівської МВА Вячеслав Задоренко.
За його даними, у листопаді 2023 року Сергій Спину доєднався до лав ЗСУ, боронив Україну на Донбасі.
Захисника поховали на Алеї Слави Семенського кладовища у Дергачах 6 вересня.
У бійця залишилась дружина, донька, син та батьки.
Віталій Панов
Оператор безпілотних літальних апаратів Віталій Панов загинув 30 серпня 2025 року під час виконання бойового завдання в районі Серебрянки Донецької області, повідомили в Зміївській міськраді.
“Віталій Панов народився 8 травня 1981 року у селі Бірочок Другий. Навчався у Першотравневій школі, здобув професію провідника у Харківському ПТУ. Багато років працював на Салтівському м’ясокомбінаті. У 2012 році створив сім’ю, разом із дружиною виховував двох донечок. У 2024 році став на захист України”, — пишуть у міськраді.
Денис Фуртас
23-річний старший лейтенант СБУ Денис Фуртас з позивним “Фура” загинув у Куп’янську 5 вересня під час виконання оперативно-бойового завдання, повідомили у ХНУВС, де навчався полеглий.
“З 2020 по 2024 рік Денис навчався в навчально-науковому інституті №1. За цей час він став гордістю інституту та прикладом для товаришів. Денис був майстром спорту України з кікбоксингу, чемпіоном світу з французького боксу Сават та кікбоксингу серед дорослих і юніорів, неодноразово виборював призові місця на чемпіонатах Європи та світу”, — йдеться у повідомленні.
Сергій Андрійчук
Сержант поліції Сергій Андрійчук 4 вересня разом зі своєю групою потрапив під атаку російського FPV-дрона, коли бронемашина заїжджала на позицію, повідомили у патрульній поліції Харківської області. Декілька днів лікарі боролися за його життя, але поранення виявилися несумісними з життям.
Сергій Андрійчук служив в управлінні патрульної поліції Харківської області з 2023 року. Згодом добровольцем доєднався до лав бойової бригади “Хижак”.
