Яків Щоголів. Ф.667

У Державному архіві Харківської області, у фонді 667, Харківський університет зберігається справа про зарахування до числа студентів Якова Щоголіва (Ф.667, оп.286, спр.121).
Яків Іванович Щоголів (24 жовтня (5 листопада) 1823 — 27 травня (8 червня) 1898) — український поет, представник течії романтизму, популяризатор історичного минулого українського народу.
Народився у м. Охтирці на Слобожанщині в дворянській родині. У справі Ф.667, оп.286, спр.121 зберігаються заява Якова Щоголіва ректору Імператорського харківського університету Петру Петровичу Артемовському-Гулаку про вступ до мовного факультету; метричне свідоцтво; формулярний список про службу батька Якова, секретаря Охтирського земського суду, титулярного радника Івана Щоголіва; свідоцтво про закінчення Яковом Харківської губернської гімназії; копія рішення Харківського дворянського депутатського зібрання про внесення Івана Петровича Щоголіва та його родини до дворянської родовідної книги; розписка Якова Щоголіва про відсутність зв’язків із таємними товариствами та масонською ложею; атестат про закінчення університету у 1848 році та інші документи.
По завершенні навчання Яків Щоголів протягом 1849–1870 років перебував на державній службі, обіймав різні посади у канцелярії харківського губернатора, Харківській думі та інших державних установах. Після відставки у 1871 році оселився в Харкові.
За життя поета було опубліковано дві його збірки: “Ворскло” (1883) та “Слобожанщина” (1898). Лірика Щоголіва присвячена українській природі, романтизованому зображенню історичного минулого рідного краю, насамперед, козаччини. Також Яків писав вірші для дітей. Багато його поезій покладено на музику.