У створені онлайн-виставки використані матеріали бібліотеки Державного архіву Харківської області, інтернет-сайту Харківської обласної державної адміністрації, Українського інституту національної пам’яті, інтернет –видання ГВАРА-медіа.
ВСТУП
29 серпня в Україні відзначається День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. Цей день встановлено Указом Президента України від 23 серпня 2019 року № 621 для увічнення героїзму військовослужбовців і добровольців, котрі віддали життя за батьківщину. Збереження і гідне вшанування пам’яті полеглих захисників України є обов’язком держави і суспільства.
29 серпня – День пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України. З цією датою пов’язаний один із найтрагічніших епізодів російсько-української війни до повномасштабного вторгнення – вихід українських воїнів із оточення під Іловайськом.
Російсько-українська війна розпочалася 20 лютого 2014 року, а бої за Іловайськ в серпні того ж року стали однією із кульмінаційних точок її початкової стадії, справивши серйозний вплив як на українське суспільство, так і на міжнародні відносини в Європі.
Дата Дня пам’яті захисників України, які загинули в боротьбі за незалежність, суверенітет і територіальну цілісність України обрана не випадково. Саме в цей день у 2014 році російські війська розстріляли колони українських військових під час їхнього виходу з оточення під Іловайськом. Українські воїни проявили героїзм та спротив ворогу, однак зазнали великих втрат.
Трагічні події розгорталися на полях соняшників, які вже дозрівали наприкінці серпня. Саме тому сонях обрано символом Дня пам’яті захисників України. Але сонях – не просто нагадує про мужність наших воїнів, а й символізує життя.
На полях із соняшником у “зеленому коридорі” під ворожим вогнем полягло 366 українських воїнів, 429 – зазнали поранень, 158 – зникли безвісти, 300 – опинилися в полоні. Іловайськ – це не лише трагедія, а й сторінка української незламності, це чин і подвиг українських військових. Пам’ятаймо, що попри втрати та обман ворога наші воїни не здалися, а продовжили прорив із пастки та подальшу боротьбу.
Цей день також нагадує нам про підступність і віроломність російського агресора, про те, що переговори із терористами та вбивцями несуть не припинення бойових дій, а смертельну небезпеку. Сьогодні й цивілізований світ розуміє, що росіянам довіряти не можна.
У цей день ми згадуємо тих, хто загинув в Іловайській трагедії, а також десятки тисяч полеглих від 2014 року в сучасній російсько-українській війні
Україна вже понад 12 років веде збройну боротьбу за незалежність і територіальну цілісність проти російського агресора. За це платить надзвичайно велику ціну. Але поки вона триває, ми не можемо знати точну кількість загиблих, назвати всіх поіменно, або розповісти всі героїчні чи трагічні історії. Проте впевнені, що українське суспільство докладе максимум зусиль, щоб загиблі Герої і Героїні залишилися в нашій пам’яті не абстрактним образом або цифрою, а отримали належну шану. Аби наша пам’ять про них була живою, світлою і дієвою.
Поки триває воєнний стан і постійні загрози, не можна збиратися 29 серпня на велелюдних мітингах на площах населених пунктів, але можемо поодинці прийти до місць поховань і віддати їм шану, можемо підтримати їхні родини не лише увагою, добрим словом і турботою, а й конкретними справами.
Після перемоги віднайдемо та плекатимемо й інші традиції пам’яті про загиблих Захисників і Захисниць. Ми вже називаємо і продовжимо називати на їхню честь вулиці, висаджуємо меморіальні сквери, заснували іменні стипендії, проводимо різні спортивні, патріотичні та культурно-мистецькі заходи. Вже є місця пам’яті та меморіальні об’єкти у публічному просторі. Пам’ятаємо і будемо пам’ятати.
ХАРКІВ. АЛЕЯ СЛАВИ. 18 міський цвинтар
Поховання одного з бійців спецпідрозділу “Схід”. Фото Діана Руда. Березень 2022 р.
Російський танк у деокупованому Ізюмі і спалений “Буратіно” позаду. Фото Сергій Прокопенко. 2022 рік
Пожежник після влучання російських снарядів в бізнес-центр “Протон” м. Харків Фото Олена Долженко. Квітень 2022 р.
Зруйнований будинок у центрі Харкова, через влучання російської ракети с-300. Фото Олександр Магула. Вересень 2022 р.
Родина , вбитого у російському полоні, письменника Володимира Вакуленко під час прощання. Фото Олександр Магула. Грудень 2022 р.
Володимир Володимирович Вакуленко (1 липня 1972, село Капитолівка, Ізюмський район, Харківська область — між 24 березня та 12 травня 2022, вбитий російськими військовими) — український громадський діяч, прозаїк, поет, перекладач, редактор . Автор тринадцяти книг. Кавалер ордена «За заслуги» III ступеня (2024, посмертно), лауреат літературних премій. Герой України (2025, посмертно).
Мешканці села Граково знайшли ангар з вибухівкою після деокупації. Фото Олександр Магула. Вересень 2022 р.
Ексгумаційна команда під час відпочинку у Ізюмі. Фото Сергій Прокопенко Вересень 2022 р.
Секретні повідомлення про вбитих російських солдатів від командирів з воєнних баз в Ізюмі. Фото Сергій Прокопенко. Вересень 2022 р.
Український військовий дивиться в бік російського кордону у деокупованій Козачій Лопані. Фото Олександр Магула. Вересень 2022 р.
