Теги:будинок "Слово",електронні справи,електронний архів
У 20-30-х роках ХХ століття у партійних лавах ВКП(б) практикувалися чистки – сукупність заходів, спрямованих на перевірку відповідності членів комуністичної партії вимогам, котрі до них висувалися.
За рішенням XVI всесоюзної партійної конференції 1929 року відбулася друга загальнопартійна чистка. Це була перша масштабна сталінська чистка, яка поступово трансформувала партію з порівняно дискусійного політичного організму на тоталітарну машину, що викорінювала будь-які прояви непокори режиму.
У Державному архіві Харківської області у фонді № П-15, Петинсько-Журавлівський районний комітет КП(б)У, зберігається справа про чистку партійного осередку Державного видавництва України у 1929-1930 роках.
З архівних документів можна дізнатися, чим партія дорікала письменникам. Так, Антіну Дикому зауважили «відмітити неприпустимо низький рівень політичного розвитку та запропонували в найкоротший термін ліквідувати свою політ. неписьменність», Олесю Досвітньому – «зауважити пасивність в партроботі, а також недостатньо активне виявлення себе як члена партії в боротьбі з клясовим ворогом на літературному фронті». Недостатньо активною боротьбою на творчому фронті дорікали також Михайлу Яловому, Миколі Кулішу, Миколі Хвильовому та іншим «слов’янам». Дісталося й Володимиру Сосюрі, якого ледь не виключили з партії за націоналістичну ідеологію та занепадницькі настрої в його поезіях.
А ще за матеріалами справи можна простежити, як у протоколах чисток 1929-1930 роках відбивається на той час ще не згорнутий остаточно процес українізації.
Документи доступні для вільного завантаження.
Детальніше за посиланням: Відкриваємо архіви. Безсмертя «Слова».
Наступного тижня: Як НКВС використовував родинні зв’язки. Архівно-слідча справа Лідії Вовчик-Блакитної, Костянтина Ялового та Ксенії Тимецької.
