Теги:будинок "Слово",Відкриваємо архіви. Безсмертя "Слова",електронні справи,електронний архів
Навіть на тлі масових радянських репресій доля галицької династії Крушельницьких виділяється особливою трагічністю. Це наочна та моторошна ілюстрація того, як радянська тоталітарна система послідовно й безжально винищувала українську інтелігенцію.
Голова роду Антін Володиславович Крушельницький був людиною величезного масштабу діяльності: прозаїк, драматург, публіцист і літературний критик. Окрім творчості, він залишив глибокий слід у педагогіці: створив кілька букварів, читанок та шкільних підручників з літератури, працював учителем та директором в українських гімназіях, очолював Видавничу спілку українського вчительства. 27 квітня 1919 року Антін посів пост Міністра народної освіти Української Народної Республіки.
Після розпаду УНР, в еміграції, Крушельницький припустився фатальної помилки, яка коштувала життя всій його родині: він повірив у щирість радянської політики «українізації». У 1934 році Антін офіційно звернувся через консульство СРСР у Львові по дозвіл на імміграцію.
У травні-липні 1934 року родина переїхала до Харкова. Разом із Антіном прибула дружина Марія, сини Остап, Богдан, Тарас із дружиною Стефою. Двоє інших дітей Антіна —Іван та Володимира — мешкали в Харкові ще з 1932 року.
У Харкові родину спочатку розселили окремо, а згодом надали квартиру № 54 в будинку «Слово». На жаль, ілюзія безпеки тривала лічені місяці.
У ніч з 5 на 6 листопада 1934 року за сфальсифікованою справою заарештували Антіна, Івана та Тараса Крушельницьких. Тараса та Івана розстріляли; Антіна засудили до 10 років таборів на Соловках із конфіскацією всього майна.
Невдовзі було заарештовано Богдана, Остапа та Володимиру. Їхні архівно-слідчі справи зберігаються в Державному архіві Харківської області. Не витримавши горя, в харківській лікарні померла їх мати Марія.
У 1937 році решту родини було розстріляно: Антіна – 23 жовтня, Богдана, Остапа та Володимиру – 3 листопада 1937 року в урочищі Сандармох.
Однією з причин ліквідації молодшого покоління Крушельницьких була помста за політичне минуле їхнього батька. У витязі з рішення «трійки» щодо Володимири Крушельницької чорним по білому зафіксовано її головний «злочин» перед радянською системою: «…громадянка СРСР, уродженка Польщі, полька, службовиця, освіта вища, дочка петлюрівського міністра».
Документи доступні для вільного завантаження.
Детальніше за посиланням: Відкриваємо архіви. Безсмертя «Слова».
Наступного тижня: Які документи можна знайти в колишніх партійних архівах? Протоколи засідання житлового кооперативу «Слово», списки виключених з партії за націоналізм, виписки з рішень партколегії комісії партійного контролю.
