Теги:будинок "Слово",Відкриваємо архіви. Безсмертя "Слова",електронні справи,електронний архів
У липні 1929 року Харкову ще зовсім небагато залишалося жити в ілюзіях відносного культурного піднесення. Протоколи засідань перевірної комісії Журалівського районного комітету КП(б)У по партосередку «Вісті-РАТАУ» за 1929-1930 роки продовжують відкривати нам залаштунки того, як звичайна бюрократична «чистка» поступово перетворювалася на тоталітарний зашморг.
Комісія зібралася, щоб перевірити 19 членів і кандидатів у партії, які працювали у провідних медіаінституціях республіки: газеті «Вісті» та інформаційному агентстві РАТАУ.
Серед тих, чию партійну совість екзаменували 18 липня 1929 року, була Люціана Піонтек, на той час секретарка «Вечірнього радіо», письменниця, мешканка квартири № 42 будинку «Слово».
Донька фабриканта німецького походження з Лубен, Люціана кілька років мешкала в Канаді разом зі своїм чоловіком, радянським письменником Іваном Куликом. Там вона вступила до Компартії Канади, брала участь у житті української діаспори та літературному русі.
На перевірці комісію цікавило геть усе: від «Що вас змусило вступити до партії?» до «Чому вступила до партії в Канаді, а не в Росії?»
Письменницю постановили «вважати перевіреною». Але ця занотована в протоколі «канадська сторінка» та німецьке походження стали вироком через вісім років. Під час піку Великого терору Люціану Піонтек заарештують, звинуватять у шпигунстві та розстріляють 25 вересня 1937 року.
В один день із Піонтек комісія розбирала справу письменника Петра Свашенка (Свашенка-Лісового), завідувача відділу газети «Вісті», мешканця квартири № 40 будинку «Слово». Свашенко опинився під перехресним вогнем. Комісія чіплялася до його соціального походження та біографії. Партосередок виключив Свашенка з партії, закидаючи тому, що його батько нібито був куркулем та шинкарем, а сам письменник приховав службу в петлюрівській армії УНР та приналежність до партії есерів.
У відповідь Петро Свашенко не побоявся подати апеляцію. В березні 1930 року апеляційна комісія переглянула справу і письменника відновили в партії, обмежившись суворою доганою за відрив від партроботи та неучасть у колективізації. Втім, сам факт потрапляння до таких протоколів уже означав, що людина перебуває «на олівці» у спецслужб.
У 1934 році на черговій чистці (тепер уже організаційного комітету письменників) Петра-Свашенка-Лісового таки виключили з партії. 27 вересня 1937 року в Карелії письменника розстріляли.
Сьогодні імена Люціани Піонтек і Петра Свашенка-Лісового належить до трагічного списку діячів Розстріляного Відродження.
Документи доступні для вільного завантаження.
Детальніше за посиланням: Відкриваємо архіви. Безсмертя «Слова».
Наступного тижня: Не тільки про письменників. Трагічна доля української художниці-керамістки Марії Пасько.
-
- Люціана Піонтек. Фото з Інтернету
-
- Петро Свашенко-Лісовий. Фото з Інтернету
