Життя, віддане за Україну: до 125-річчя від дня народження письменниці, перекладачки, громадської і політичної діячки Надії Суровцової

18.03.2021

Надія Віталіївна Суровцова – письменниця, журналістка, перекладачка, українська громадська діячка, доктор філософії, за фахом історик. Народилася 18 березня 1896 р. у м. Київ.

З 1917 року працювала у Генеральному секретарстві міжнародних справ Української Народної Республіки.
1918 року у складі дипломатичної місії Директорії Української Народної Республіки виїхала за кордон.
Закінчила філософський факультет Віденського університету. Захистила дисертацію «Богдан Хмельницький і ідея української державності», за яку отримала ступінь доктора філософії.
19 квітня 1925 виїхала до СРСР. Працювала в Харкові (РАТАУ, Пресс-бюро Уповноваженого закордонних справ СРСР при РНК УСРР та ін.), друкувалася в українській пресі. Співробітниця науково-дослідної кафедри історії України, очолюваної академіком Д. І. Багалієм (Харківський інститут народної освіти).
29 листопада 1927 року її заарештовано органами ДПУ за сфабрикованим обвинуваченням у шпигунстві на користь Польщі та Німеччини, у 1928 році засуджено до ув’язнення у концтабір терміном на 5 років, який пізніше було подовжено. Загалом провела 29 років у в’язницях, концтаборах та на засланні (Колима). На засланні одружилась із засудженим російським есером Д.Олицьким.
В Україну повернулась у 1957 році. Жила і працювала у м. Умань: складала спогади, збирала краєзнавчі матеріали, зрідка друкувалася.
Померла Надія Суровцова у м. Умань 13 квітня 1985 року, залишаючись до останніх днів небезпечною для радянського керівництва країни (перебувала під наглядом КДБ), а для українців – прикладом незламного духу і свідком історичних подій української революції та національного піднесення 1920-х років.

Особові фонди Н.В. Суровцової зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки України імені В.І. Вернадського (ІР НБУВ) та Центральному державному архіві-музеї літератури і мистецтва (ЦДАМЛМ).

На виставці представлено документи слідчої справи Н.В. Суровцової (об’єднаної зі справою Г.Г. Петренка) (1927-1991 рр.), що зберігається в Державному архіві Харківської області.

ЗІ СПОГАДІВ І ЛИСТІВ НАДІЇ СУРОВЦОВОЇ

Я можу дати тільки те, що я маю… Тільки так, як умію… Але я віддаю це тобі так радо, так ясно і безоглядно, як та дівчина в старовинній легенді далекої Індії, що кинула на шлях, де йшов її коханий, усі скарби, що їх мала, і щаслива дивилась променистими очима на червону стежку розчавлених кінськими копитами рубінів…
                                                                                                                                                                                  «Україні»
                                                                                                                                                                                  Харків, 1927 р.

Коли я виходила з глибини темної зали, з темноти, в якій я, засліплена світлом з дверей, уже нічого не бачила, долетіло, як стогін, – «Донечко!» Мене повели. Багато в житті осмислеться, усвідомиться. І навіть власне життя, так безглуздо, жорстоко загублене, може бути скинуте з розрахунку. Але цього стогону я не прощу до могили.
                                                                                                                                                                                    Зі спогадів.

Мені хотілося бачити світ таким, яким його вимріяно, і я його бачила таким ще багато років після того, як він взагалі вже лишався за стіною… Дуже високою і з дротом поверх.
                                                                                                                                                                           Нижній Сеймчан,
                                                                                                                                                                           Колима, 1949 р.

Перелік документів до виставки “Життя, віддане за Україну: до 125-річчя від дня народження письменниці, перекладачки, громадської і політичної діячки Надії Суровцової”